У широкому значенні програма з контролю аспектів психічного здоров’я та психосоціальної підтримки у зв’язку з COVID-19 та національна стратегія країни в галузі психічного здоров’я має чотири основні цілі:

1. 1. Сприяти психічному здоров’ю та зменшувати фактори стресу, пов’язані з COVID, включаючи стигму та дискримінацію.
2. 2. Надавати психологічну підтримку людям, які перебувають у карантині, та їхнім сім’ям, чи то в лікарнях, чи на дому.
3. 3. Підтримувати психічне здоров’я медичних працівників та служб швидкого реагування.
4. 4. Забезпечити безперервність надання психіатричної допомоги людям із психічними розладами.

В умовах інфопандеміі розв’язання проблеми захисту суспільства в інформаційній сфері повинно мати комплексний системний характер і здійснюватися на різних рівнях: нормативному, інституціональному та особистісному.

Пацієнти з постковідним синдромом потребують спеціалізованої диспансеризації для встановлення клінічного та функціонального реабілітаційного діагнозу.

З огляду на відомий етіопатогенез пошкодження нервової системи при COVID-19, доречно вважати цю інфекцію потенційно нейротропною, оскільки вірус SARS-CoV-2 має здатність проникати у ЦНС епіневрально та через гематоенцефалічний бар’єр, що супроводжується його накопиченням в структурах мозку, пошкодженням нейронів, гліальною та судинною реакцією.

Наслідками комплексного пошкодження нервової тканини є ішемічні інсульти, енцефаліт та енцефалопатія, які супроводжуються різноманітною нервово-психічною симптоматикою, що виявляється на всіх стадіях хвороби – зокрема, при тривалому перебігу інфекції (Long-COVID).

Лікування пошкодження нервової системи при COVID-19 має бути комплексним та потребує сумісних зусиль невропатологів, психіатрів, спеціалістів з організації охорони здоров’я.

Для організації таких заходів необхідно:

1. 1. Забезпечити та організувати аналіз епідеміологічних показників щодо найбільш поширених психічних наслідків пандемії SARS-CoV-2 (депресії, тривожні розлади, ПТСР тощо).
2. 2. Розробити протокол лікування з урахуванням патопсихологічних змін особистості внаслідок коронавірусної хвороби COVID-19 та стресорів пандемії SARS-CoV-2.
3. 3. Науково обґрунтувати найбільш ефективні напрямки терапії та реабілітації психічних розладів, на формування, перебіг та клінічну картину яких вплинула коронавірусна хвороба COVID-19 та стресори пандемії SARS-CoV-2.
4. 4. Визначити саногенні чинники формування психічних розладів в умовах пандемії SARS-CoV-2 (соціально-психологічні, соціально-економічні).

Особи, що перенесли SARS-CoV-2, вимагають раннього залучення до програм медико-психологічної клінічної реабілітації для більш швидкого і якісного відновлення, поліпшення якості життя і зниження ризику інвалідизації.

Для зміцнення психічного здоров’я населення України під час пандемії SARS-CoV-2 необхідно виявляти групи підвищеного ризику, вдосконалювати скринінг і обов’язково проводити психокорекційну, реабілітаційну та психотерапевтичну роботу у комплексному їх лікуванні.

Розробка та затвердження програм навчання з підготовки та перепідготовки фахівців у зв’язку з проблемою SARS-CoV-2 та постковідних ускладнень, що відповідають кваліфікаційним вимогам та професійним стандартам; проведення курсів підвищення кваліфікації психіатрів, кардіологів, неврологів, психотерапевтів, психологів.

Для ефективного впровадження психіатричних послуг профільними спеціалістами (психіатрами, психотерапевтами, медичними психологами) з використанням існуючих потужностей медичних закладів пропонуємо використання такого алгоритму дій:

а) інформаційний пошук тематичних COVID-груп у соціально-мережевих месенджерах; інформаційно-довідкових вебсайтів медично-психологічного контенту; інформаційних ресурсів комунальних медичних закладів; приватних лікувальних установ тощо;

б) оприлюднення аналітичних звітів сучасного стану проблеми психічних порушень і розладів внаслідок перенесеної COVID-інфекції з описом клініко-психопатологічної картини (симптоматики);

в) розповсюдження контактної інформації фахівців, які надають медико-психологічну допомогу із застосуванням, в тому числі, телемедицини;

г) публікація інтерв’ю з фахівцями відповідного профілю в інформаційному просторі (соціальні мережі, вебресурси тощо);

д) оперативна підготовка методичних рекомендацій щодо ранньої діагностики та курації хворих з COVID-анамнезом із психічними порушеннями та розладами за результатами відповідних клінічних досліджень; впровадження таких рекомендацій у практику сімейних лікарів.

При забезпеченні доступу всіх потребуючих до медичних і соціальних послуг особлива увага має приділятися вразливим групам. Для цього також важливо полегшити перебіг реформування медичної системи, створити зрозумілі алгоритми реформування від міністерства до звичайної лікарні. Тут ефективною буде організація діалогових процесів між різними ланками.

У запуску та підтриманні діалогових процесів значну роль відіграє посилення співпраці державного та недержавного секторів. Недержавний сектор є місцем апробації інноваційних моделей, що також провадить адвокацію потреб вразливих груп.

Вкрай важливо пам’ятати, що пандемія не є проблемою суто адміністрування, – за своїм характером це криза, в подолані якої вирішальне слово є за науковцями. Отже, посилення взаємодії з науковою спільнотою необхідне органам державного управління, медичним установам, соціально спрямованим інституціям вже сьогодні. Має бути запит на наукові дослідження від влади та адекватна реакція на надані рекомендації, з їх послідовним та негайним впровадженням.

За дорученням учасників Круглого столу,

Президент БФ «Синій птах»  Ганна Буяджи